Військова фармакологія: історичні, медичні, етичні та правові аспекти

Анотація

Ефективність бойових дій залежить не лише від стратегії, тактики та технічного спорядження, а й
від особистих якостей солдатів, їхньої сміливості, рішучості, стресостійкості та здатності виконувати
наказ. Протягом століть людство робило спроби «удосконалити» солдатів за рахунок природних
засобів, які дозволяли бійцям зменшити страх, підвищити витривалість та ясність розуму. Так
зароджувався новий напрям військової медицини – військова фармакологія.
Мета дослідження – аналіз та узагальнення даних наукової та спеціальної літератури щодо сучасних уявлень про використання засобів військової фармакології військовослужбовцями для зменшення страху, підвищення витривалості та ясності розуму під час війни. Обговорені також етичні та
правові рамки, в яких використання фармакологічної технології для підвищення військової ефективності було б виправданим.
Насамперед, визначено термін військової фармакології, «як використання лікарських засобів
здоровою людиною, що сприяє пристосуванню організму до надзвичайно великих навантажень у
бойових умовах та при виконанні спеціальних військових завдань, що межують з можливостями
військовослужбовця». Найзначущим негативним чинником для військовослужбовців є відчуття
втоми, психічні навантаження (стрес), що залежать від їхньої тривалості й інтенсивності. Втім, дозволяючи використання препаратів для військових, важливо, щоб їхній вплив на людську природу
солдатів, а саме на емпатійне розуміння або ментальні здібності не було порушено, і солдати дотримувались моральних зобов’язань згідно з міжнародними нормами.
Існують сценарії, за яких фармакологічне підвищення продуктивності солдатів було б етично й
юридично припустимим, а саме, у випадку ситуації «життя або смерть», стратегічних, винятково
необхідних вимог місій і з метою відновлення фізичних і моральних ресурсів бійців