Фармакологія та лікарська токсикологія

Фармакотерапія посттравматичного стресового розладу (огляд літератури)

2025-04-23T21:29:56+03:00

В огляді надано обґрунтування значущості посттравматичного стресового розладу (ПТСР) як
важливої медико-соціальної проблеми, розглянуто еволюцію ПТСР у діагностичних і статистичних
посібниках із психічних розладів і сучасні підходи до лікування.
Проаналізовані видані/оновлені протягом останніх 10 років керівництва з менеджменту ПТСР, а
також інформація з ресурсів MEDLINE, PubMed, Web of Science з акцентом на фармакотерапію, розглянута сучасна доказова база переваг психотерапії над фармакотерапією (і навпаки) з позицій
доказової медицини, охарактеризовані основні групи застосовуваних лікарських засобів (антидепресанти, атипові антипсихотики, стабілізатори настрою та інші).
Окремо детально розглянуті підходи до фармакотерапії розладів сну, зокрема нічних кошмарів.
На підставі аналізу опрацьованих джерел інформації зроблено висновок про те, що місце фармакотерапії в лікуванні ПТСР остаточно не визначене через суттєві прогалини в доказовій базі ефективності та безпеки застосовуваних лікарських засобів.
В умовах експоненціального зростання частоти виникнення ПТСР й обмеженого успіху його терапії вкрай актуальними стають дослідження з розширення доказової бази ефективності та безпеки
вже застосовуваних препаратів і нових представників антидепресантів, антипсихотиків, стабілізаторів настрою та інших засобів фармакологічних груп.
У даній статті представлено огляд розробки раціональних індивідуалізованих підходів до комплексного лікування ПТСР, створення нових препаратів із застосуванням розширених знань про
нейрофізіологію ПТСР та розробку надійних біомаркерів для їхньої діагностики та контролю лікування.

Військова фармакологія: історичні, медичні, етичні та правові аспекти

2025-04-23T21:28:45+03:00

Ефективність бойових дій залежить не лише від стратегії, тактики та технічного спорядження, а й
від особистих якостей солдатів, їхньої сміливості, рішучості, стресостійкості та здатності виконувати
наказ. Протягом століть людство робило спроби «удосконалити» солдатів за рахунок природних
засобів, які дозволяли бійцям зменшити страх, підвищити витривалість та ясність розуму. Так
зароджувався новий напрям військової медицини – військова фармакологія.
Мета дослідження – аналіз та узагальнення даних наукової та спеціальної літератури щодо сучасних уявлень про використання засобів військової фармакології військовослужбовцями для зменшення страху, підвищення витривалості та ясності розуму під час війни. Обговорені також етичні та
правові рамки, в яких використання фармакологічної технології для підвищення військової ефективності було б виправданим.
Насамперед, визначено термін військової фармакології, «як використання лікарських засобів
здоровою людиною, що сприяє пристосуванню організму до надзвичайно великих навантажень у
бойових умовах та при виконанні спеціальних військових завдань, що межують з можливостями
військовослужбовця». Найзначущим негативним чинником для військовослужбовців є відчуття
втоми, психічні навантаження (стрес), що залежать від їхньої тривалості й інтенсивності. Втім, дозволяючи використання препаратів для військових, важливо, щоб їхній вплив на людську природу
солдатів, а саме на емпатійне розуміння або ментальні здібності не було порушено, і солдати дотримувались моральних зобов’язань згідно з міжнародними нормами.
Існують сценарії, за яких фармакологічне підвищення продуктивності солдатів було б етично й
юридично припустимим, а саме, у випадку ситуації «життя або смерть», стратегічних, винятково
необхідних вимог місій і з метою відновлення фізичних і моральних ресурсів бійців

Особливості супрамолекулярної взаємодії 5,6,7,8-тетрагідро-2,2a,8а-тріазациклопента[cd] азуленів із циклооксигеназою-2 та арахідонат5-ліпоксигеназою в контексті протизапальної та протипухлинної дії

2025-04-23T21:26:42+03:00

Мета дослідження – провести докінг-аналіз супрамолекулярних взаємодій похідних тріазациклопента[cd]азулену з циклооксигеназою-2 (СОХ-2) та арахідонат-5-ліпоксигеназою (ALOX5) для
визначення їхніх перспектив як потенційних кандидатів у лікарські засоби з мішень-залежним
механізмом дії. Особливості комплексоутворення макромолекул СОХ-2 та ALOX5 з лігандами – тріазациклопента[cd]азуленами досліджували та порівнювали з характеристиками комплексів лігандів-порівняння (целекоксибу, арахідонової кислоти, нордигідрогваяретинової кислоти) в активному сайті
зв’язування.
Визначено вільну енергію зв’язування та оточення досліджених лігандів залишками амінокислот у сайтах зв’язування білків (СОХ-2 та 5-LOX відповідно), а саме: активному, суміжному з активним та окремому (віддаленому від активного).
Показано, що досліджені ліганди в активному сайті зв’язування розташовані в оточенні залишків
амінокислот, що є характерними для відповідних лігандів-порівняння в СОХ-2 та ALOX5, а комплекси досліджених лігандів і лігандів-порівняння за вільною енергією зв’язування є зіставними.
За результатами in vivo досліджень (карагеніновий набряк) тріазациклопента[cd]-азулени
виявили протизапальну дію, яка є зіставною або перевищує дію препарату-порівняння (диклофенаку натрію).
У дослідах in vitro азулени в концентрації 10–5 моль/л виявили високий рівень протипухлинної
дії, про що свідчить пригнічення росту ракових клітин різних ліній.
Таким чином, сукупність результатів докінг-аналізу, in vitro та in vivo досліджень визначає перспективи похідних тріазациклопента[cd]азулену як потенційних інгібіторів СОХ-2 та ALOX5 і кандидатів у лікарські засоби з протизапальною та протипухлинною дією

Вплив екстракту пагонів малини на гістологічну структуру серцевого м’яза щурів за адреналін-гідрокортизонового інфаркту міокарда

2025-04-23T21:25:49+03:00

Серцево-судинні хвороби є однією з основних причин захворюваності та смертності в усьому
світі. Вони також є основною причиною інвалідності, і їхня кількість зростає в усьому світі. У лікуванні серцево-судинних захворювань, зокрема ішемічної хвороби серця (ІХС), сучасна медицина
та фармація стикаються з критичним завданням. Медикаментозна терапія при ІХС включає як
синтетичні, так і рослинні препарати, які завдяки мультимодальному впливу на патогенез ІХС
сприяють зниженню цитолітичних процесів, окисного стресу та покращанню метаболічних процесів.
Одним із перспективних засобів із потенційними кардіопротекторними властивостями є
екстракт пагонів малини (Rubus idaeus L.) – багатого джерела біологічно активних сполук, зокрема поліфенолів.
Мета дослідження – оцінити вплив екстракту пагонів малини та кверцетину на ультраструктуру
міокарда щурів за умов адреналін-гідрокортизон-індукованого інфаркту міокарда.
Встановлено, що після введення 0,1 % розчину адреналіну гідрохлориду та 2,5 % емульсії
гідрокортизону ацетату протягом тижня в щурів розвивається важка ішемія міокарда з зонами
некрозу різної тривалості існування.
Застосування екстракту пагонів малини та кверцетину в лікувально-профілактичному режимі
сприятливо впливає на гістологічну структуру міокарда експериментальних тварин, що проявляється зменшенням/відсутністю ознак ішемії, гальмуванням альтерації кардіоміоцитів, прискоренням організації вогнищ некрозу; та позитивно корелює зі станом скорочувального апарату
клітин.
Отримані дані свідчать про те, що екстракт пагонів малини має кардіопротекторні властивості.
За кардіопротекторною дією екстракт пагонів малини не поступається дії препарату порівняння
кверцетину.

Фармакологічний аналіз ролі низки рецепторних механізмів і циклооксигенази-2 у термопротекторній дії парацетамолу та целекоксибу на моделі гострої теплової травми

2025-04-23T21:25:05+03:00

Гострі теплові травми є серйозною проблемою, особливо в умовах глобального потепління, теплових хвиль, воєнних дій і техногенних катастроф. Вони супроводжуються пошкодженням життєво важливих систем організму, що може призводити до летальних наслідків. Ключова роль у терморегуляції належить продуктам метаболізму арахідонової кислоти, зокрема простагландину E2, що синтезується за участі ензиму циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).У попередніх експериментах ми встановили, що з-поміж низки інгібіторів ЦОГ потужний термопротекторний ефект на моделі гострої теплової травми в щурів демонструють парацетамол і целекоксиб. Обидва препарати зменшують ступінь гіпертермії та поліпшують функціональний стан центральної нервової системи (ЦНС), однак механізми їхньої дії вимагають уточнення.
Мета дослідження – оцінити на моделі гострої теплової травми в щурів ефективність термопротекторної дії парацетамолу та целекоксибу на тлі блокади М-холінорецепторів, α1-адренорецепторів, β1- та β2-адренорецепторів, опіоїдних рецепторів, H1-гістамінових рецепторів, серотонінових
5-HT2-рецепторів, а також визначити вплив парацетамолу та целекоксибу на вміст ензиму ЦОГ-2 у сироватці крові щурів із гострою тепловою травмою.
Експерименти виконано на білих щурах-самцях. Тварин вміщували в термостат за температури + 55 °С на 30 хв. Вимірювали ректальну температуру перед початком та наприкінці теплової експозиції. Парацетамол у дозі 125 мг/кг і целекоксиб у дозі 8,4 мг/кг вводили внутрішньошлунково за 30 хв до початку теплової експозиції. Засоби-аналізатори (М-холіноблокатор атропіну сульфат, 1 мг/кг;
α1-адреноблокатор доксазозин, 5 мг/кг; β1,2-адреноблокатор пропранолол, 4 мг/кг; H1-гістаміно-блокатор біластин, 5 мг/кг; блокатор 5-HT2-рецепторів ципрогептадин, 10 мг/кг; блокатор опіоїдних
рецепторів налоксон, 1 мг/кг) уводили за 30 хв до парацетамолу або целекоксибу. Ефективність термопротекторної дії оцінювали за ступенем підвищення ректальної температури. В окремій серії досліджень визначали вміст ЦОГ-2 у сироватці крові щурів. Целекоксиб і парацетамол виявили типовий термопротекторний вплив. Атропін per se збільшив
тяжкість теплової травми, але не завадив термопротекторному впливу парацетамолу та целекоксибу, що свідчить про відсутність М-холінергічних механізмів у їхній термопротекторній дії.
Виявлено, що пропранолол, доксазозин, налоксон, біластин і ципрогептадин мають власний термопротекторний ефект і не усунули, а доксазозин навіть посилив вплив целекоксибу. Доксазозин
і біластин суттєво не вплинули на антигіпертермічний ефект парацетамолу. Пропранолол повністю скасував його, що свідчить про участь β-адренергічних механізмів у дії парацетамолу.
Налоксон тенденційно, а ципрогептадин достовірно послабили термопротекторну дію парацетамолу, що може вказувати на участь опіоїдергічної та серотонінергічної ланок в її механізмі. За
гострої теплової травми вміст циклооксигенази-2 у сироватці крові контрольних щурів та особливо на тлі дії парацетамолу тенденційно збільшився. Целекоксиб достовірно зменшив його щодо показників груп контрольної патології та парацетамолу, що може брати участь у механізмі його
термопротекторної активності. Таким чином, блокада М-холінорецепторів обтяжує, а блокада α1-адренорецепторів, β1- та β2-адренорецепторів, опіоїдних рецепторів, H1-гістамінорецепторів, 5-HT2-рецепторів полегшує
перебіг гострої теплової травми. Механізми, пов’язані з усіма зазначеними рецепторами, не причетні до термопротекторного ефекту целекоксибу. У механізмі термопротекторної дії парацетамолу,
на відміну від целекоксибу, β-адренергічна та серотонінергічна (опосередкована 5-HT2-рецепторами) ланки беруть значну участь, а опіоїдергічна – помірну. Парацетамол тенденційно збільшує, а целекоксиб статистично значуще зменшує вміст ЦОГ-2 у крові щурів із гострою тепловою травмою. Отже, механізми захисного впливу парацетамолу та целекоксибу за гострого впливу високої температури довкілля суттєво відрізняються.

Вивчення психо- та нейротропних ефектів сучасних β-адреноблокаторів

2025-04-23T21:41:05+03:00

У структурі захворюваності порушення серцево-судинної системи посідають одне з провідних місць. Тому оптимізація фармакотерапії серцево-судинних захворювань є однією з актуальних проблем медицини та фармакології. β-адреноблокатори (β-АБ) широко застосовуються в терапії багатьох кардіоваскулярних захворювань і в профілактиці їхніх ускладнень. Основними побічними ефектами β-АБ є гіпотензія, брадіаритмія, порушення периферичного кровообігу, бронхоконстрикція, гіпоглікемія, дисліпідемія, неврологічні розлади, зниження потенції, диспепсичні явища тощо. Інформація щодо психо- та нейротропних властивостей β-АБ у різних джерелах літератури є достатньо суперечливою та потребує підтвердження за результатами як доклінічних, так і клінічних випробувань. Мета дослідження – вивчити особливості впливу широко застосовуваних кардіоселективних β-АБ атенололу, метопрололу та бісопрололу на центральну нервову систему (ЦНС) експериментальних тварин. Для порівняльної оцінки спектра психо- та нейротропних властивостей атенололу, метопрололу та бісопрололу вивчали їхній вплив на поведінку інтактних щурів у тестах відкритого поля, піднесеного хрестоподібного лабіринту та стрижня, що обертається. Визначено, що атенолол і метопролол, на відміну від бісопрололу, виявляють помірний пригнічувальний вплив на ЦНС, знижують м’язовий тонус, погіршують кординацію рухів експериментальних тварин. Це свідчить про здатність препаратів пригнічувати активність ЦНС. Застосування метопрололу та атенололу може негативно впливати на діяльність, яка вимагає високої швидкості психічних і фізичних реакцій, прийняття швидкого рішення. З іншого боку, помірні седативні й анксіолітичні властивості атенололу та метопрололу можна розглядати як додаткові фармакодинамічні можливості. Бісопролол практично позбавлений центральних побічних ефектів, що притаманні β-АБ. Ми з’ясували, що бісопролол здатний збільшувати фізичну активність і покращувати координацію рухів експериментальних тварин. Можна припустити наявність у бісопрололу м’якої актопротекторної дії. Отримані результати не співпадають з даними літератури. Фармакодинаміка сучасних β-АБ поки що остаточно не вивчена. Додаткові дані дозволять не тільки конкретизувати побічні ефекти препаратів і визначити умови їхнього раціонального застосування, але й допоможуть розширити фармакодинамічні можливості певних лікарських засобів цієї групи.

Визначення вмісту металів (Ag, Al, As, Ва, Са, Cd, Cr, Co, Cu, Fe, Hg, K, Mg, Mn, Mo, Na, Ni, Pb, Sb, Se, Sn, V, Zn) у траві чебрецю методом атомно-емісійної спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою

2025-04-23T21:40:13+03:00

Мета дослідження – кількісне визначення вмісту 23 металів (срібла (Ag), алюмінію (Al), миш’яку (As), барію (Ва), кальцію (Са), кадмію (Cd), хрому (Cr), кобальту (Co), міді (Cu), заліза (Fe), ртуті (Hg),
калію (K), магнію (Mg), мангану (Mn), молібдену (Mo), натрію (Na), нікелю (Ni), свинцю (Pb), сурми (Sb), селену (Se), олова (Sn), ванадія (V), цинку (Zn) у лікарській рослинній сировині «Трава чебрецю» для оцінки безпеки споживачів і відповідності вимогам сучасної нормативної документації. Пробопідготовку (гомогенізацію) випробовуваних зразків і холостих розчинів здійснено в мікрохвильовій печі «Multiwave Go Plus» спалюванням з 70 % HNO3. Уміст кількісно перенесено у мірний посуд і розведено до потрібної концентрації. Вимірювання концентрацій металів у випробовуваних і холостих розчинах проведено на оптико-емісійному спектрометрі з індуктивно зв’язаною плазмою Agilent 5800 ICP-OES шляхом порівняння емісії досліджуваних і холостих розчинів з емісією стандартних розчинів.
У траві чебрецю спостерігали мізерні концентрації Sn (0,18 мг/кг) і Sb (0,23 мг/кг). У випробовуваному зразку знайдено важкі токсичні метали, а саме: Cd (0,13 мг/кг), As (0,48 мг/кг), Pb (0,76 мг/ кг). Є невеликий вміст Co (0,35 мг/кг), Se (0,544 мг/кг), Cr (2,19 мг/кг), Mo (0,68 мг/кг), Ni (2,12 мг/кг), V (2,27 мг/кг) і помітні кількості Cu (5,83 мг/кг), Ba (47,6 мг/кг), Mn (83,2 мг/кг) і Zn (16,8 мг/кг).
Було визначено великі кількості Al (813,1 мг/кг) та Na (781,7 мг/кг). Найбільші концентрації були ідентифіковані для Ca (11062 мг/кг), Fe (1184 мг/кг), K (17753 мг/кг) та Mg (3741 мг/кг). Сумарний вміст
металів у траві чебрецю складає 35 498 мг/кг, тобто 3,55 % ваги сухої трави. Концентрації хімічних елементів As, Ba, Cu, Fe, Mg, Mo, Mn, Ni, Sn у випробовуваному зразку приблизно в 10 разів (на порядок) менші за їхнє розповсюдження в земній корі. Кількість хімічних елементів Al, Co, Cr, Na, Pb, V у випробовуваному зразку приблизно в 100 разів (два порядки) менша за вміст у земній
корі. Приблизно одного порядку вміст біогенних хімічних елементів Ca, K, Zn (потрібні для нормального функціонування рослин), Se (корисний мікроелемент) і розсіяних елементів-домішок Cd і Sb.
Зібрано дані літератури стосовно рекомендованого вмісту хімічних елементів (Ag, Al, As, Ва, Са, Cd, Cr, Co, Cu, Fe, Hg, K, Mg, Mn, Mo, Na, Ni, Pb, Sb, Se, Sn, V, Zn) у лікарських засобах, фармацевтичній сировині, лікарській рослинній сировині. Наведено добові експозиції вказаних хімічних елементів у разі орального прийому. Ці дані можуть бути використані, зокрема, при нормуванні
виробниками верхніх меж кількості сполук металів у дієтичних добавках. При перерахунку кількості визначених хімічних елементів на 10 г трави чебрецю (наважка, яка необхідна для приготування настою препарату на 1 добу згідно з рекомендаціями МОЗ України) уміст металів у лікарській рослинній сировині відповідає вимогам сучасної нормативної документації.

Аналіз жирнокислотного складу сировини Achillea micranthoides Klok. et Krytzka

2025-04-23T21:48:31+03:00

Враховуючі тенденцію до значного поширення захворювань на цукровий діабет II типу, особливо серед осіб похилого віку, і його небезпечні наслідки – атеросклеротичні серцево-судинні захворювання (ішемічна хвороба серця, цереброваскулярна хвороба) та високий рівень смертності від цих патологій, залишається актуальним пошук лікарських засобів як для профілактики, так і для комплексного лікування кардіоваскулярних захворювань. Перспективним є застосування поліненасичених жирних кислот, які проявляють широкий спектр
біологічної дії в організмі, зокрема сприяють зниженню артеріального тиску, покращанню кровообігу, беруть участь у синтезі простагландинів тощо. Тому пошук нових рослинних джерел, що містять поліненасичені жирні кислоти, є актуальним завданням сучасної фармацевтичної науки для створення
ефективних лікарських засобів. Мета дослідження – аналіз жирнокислотного складу трави Achillea micranthoides Klok. et Krytzka.
Аналiз жирнокислотного складу ліпофільних фракцій проводили методом газової хроматографiї метилових естерiв жирних кислот з наступним їхнім визначенням на хроматографi Agilent Technology 7890 B із мас-спектрометричним детектором 597 7B (ГХ-МС). Встановлено, що в ліпофільному екстракті досліджуваної сировини виявлено 13 жирних кислот, у кількісному співвідношенні переважають поліненасичені жирні кислоти, серед яких значна частина припадає на лінолеву кислоту – (29,71 ± 2,68) %, олеїнову кислоту (26,67 ± 0,28) % та ліноленову кислоту – (6,52 ± 0,28) %. Одержані результати дозволяють рекомендувати сировину Achillea micranthoides Klok. et Krytzka як рослинне джерело поліненасичених жирних кисл