Фармакологія та лікарська токсикологія

Фармакотерапія фантомного болю в сучасних умовах: клінічні підходи, токсикологічні ризики та фармацевтичне забезпечення

Х. І. Мочернюк — 2026-04-13

Фантомний біль (ФБ) є складним мультифакторним нейропатичним синдромом, що формується внаслідок поєднання периферичних і центральних механізмів ушкодження – ектопічної активності периферичних аферентів, центральної сенситизації, нейропластичних перебудов соматосенсорної кори та дисбалансу в системі больової модуляції. В умовах повномасштабного російського вторгнення в Україні різко зросла кількість пацієнтів із мінно-вибуховими, вогнепальними та поліструктурними травмами, які супроводжуються ампутаціями кінцівок і тривалими больовими синдромами. За даними військово-медичних госпіталів, ампутації становлять до 18 % усіх бойових поранень, а понад 70 % таких пацієнтів страждають від ФБ або постампутаційного нейропатичного синдрому. Це підкреслює не лише медичну, а й соціальну значущість проблеми в контексті реабілітації поранених військовослужбовців і цивільних осіб.

Мета дослідження – узагальнити сучасні наукові дані щодо патогенетичних механізмів формування ФБ та систематизувати доказову базу щодо ефективності фармакологічних, нейромодуляційних і психофізіологічних методів лікування в пацієнтів із бойовими травмами. Проведено аналітичний огляд сучасних джерел (PubMed, Scopus, Cochrane Library, 2002–2025 рр.) включно з систематичними оглядами, мета-аналізами та рандомізованими клінічними дослідженнями, що оцінювали ефективність терапевтичних стратегій за ФБ та інших нейропатичних синдромів. Патогенез ФБ включає як периферичні, так і центральні механізми, що обґрунтовує необхідність мультимодального лікування. Препаратами першої лінії залишаються габапентиноїди (габапентин, прегабалін) та антидепресанти груп SNRI/ТСА (дулоксетин, амітриптилін). Їхня комбінація забезпечує адитивний аналгетичний ефект із нижчим ризиком дозозалежних побічних реакцій. Оновлений огляд Cochrane підтвердив короткочасну ефективність морфіну, габапентину й кетаміну, тоді як для амітриптиліну та мемантину переконливих доказів не виявлено. У резистентних випадках доцільне застосування препаратів другої лінії – опіоїдів із подвійним механізмом дії (тапентадол), антагоністів NMDA-рецепторів (кетамін, декстрометорфан), а також місцевих засобів (пластирі з лідокаїном 5 % чи капсаїцином 8 %). Нейромодуляційні методи – tDCS, rTMS, SCS, PNS – довели ефективність у зменшенні інтенсивності болю, особливо в комбінації з фармакотерапією та реабілітаційними програмами. Водночас психофізіологічні технології (дзеркальна терапія, віртуальна реальність) сприяють нормалізації соматосенсорної репрезентації й зменшенню центральної сенситизації, демонструючи помірну, але клінічно значущу ефективність.

Токсикологічний моніторинг залишається критичним елементом терапії: збалансоване дозування, персоналізація лікування та контроль побічних ефектів дозволяють мінімізувати кумулятивну токсичність за тривалого застосування аналгетиків.

Сучасна стратегія лікування ФБ базується на поетапному мультимодальному підході, який поєднує фармакологічну терапію, нейромодуляційні технології та психофізіологічні методи в єдину систему реабілітації. Водночас реалізація таких стратегій ускладнена проблемами фармацевтичного забезпечення. Деякі доказово ефективні засоби (прегабалін, дулоксетин, тапентадол, кетамін) не реімбурсуються за Програмою медичних гарантій Національної служби здоров’я України. Включення на основі проведення Оцінки медичних технологій цих препаратів до Національного переліку основних і життєво важливих лікарських засобів сприятиме підвищенню ефективності, скороченню термінів реабілітації та соціальної інтеграції постраждалих.

М-холіноблокатори з центральним компонентом дії та налоксон: синергічні антиноцицептивні властивості в тесті «гаряча пластина» у мишей

Д. К. Кирилов — 2026-04-13

Антагоністи М-холінорецепторів з центральною дією традиційно розглядаються переважно як засоби, що впливають на вегетативні функції, однак їхні потенційні аналгетичні властивості залишаються недостатньо вивченими, незважаючи на численні історичні згадки про застосування тропанових алкалоїдів з метою знеболення. У сучасних публікаціях наявні суперечливі результати щодо впливу атропіну й скополаміну на больову чутливість, повідомляється про можливу участь холінергічних та опіоїдергічних механізмів у їхній антиноцицептивній дії.

Мета дослідження – з’ясувати вплив атропіну сульфату, скополаміну гідроброміду, платифіліну гідротатрату в широкому діапазоні доз, а також налоксону на больову чутливість мишей у тесті «Гаряча пластина»; визначити характер взаємодії між антагоністами М-холінорецепторів та опіоїдних рецепторів за впливом на ноцицепцію.

У дослідженні використано 117 безпородних дорослих білих мишей-самців. У тесті «Гаряча пластина» за температури 53 °С визначали латентний час ноцицептивної реакції (облизування задньої лапи та інші поведінкові патерни – стрибки, облизування передніх лап, вертикальні стійки) через 30 хв після введення досліджуваних засобів. У 1 серії експериментів оцінювали вплив скополаміну гідроброміду тригідрату (1,5 мг/кг внутрішньоочеревинно). У 2 серії використовували атропіну сульфат (0,1; 1; 5 мг/кг), платифіліну гідротартрат (0,125 мг/кг та 1,25 мг/кг, що еквімолярно 0,1 та 1 мг/ кг атропіну сульфату), скополаміну гідробромід тригідрат (0,1 мг/кг та 1 мг/кг), а також налоксон (5 мг/кг) per se та в комбінації зі скополаміном (1 мг/кг). Нестійкість додаткових поведінкових патернів підтверджує, що саме облизування задньої лапи може розглядатись як найнадійніший критерій ноцицептивної реакції в умовах дії М-холіноблокаторів. Усі досліджені М-холіноблокатори здатні знижувати больову чутливість. Атропіну сульфат продемонстрував дозозалежний характер дії: від тенденційного збільшення латентного часу облизування задньої лапи в низьких дозах до значної статистично значущої аналгезії за дози 5 мг/кг. Скополамін і платифілін, навпаки, виявили сильний аналгетичний ефект уже в низьких дозах (0,1–0,125 мг/кг). Налоксон (5 мг/кг) виявив помірні, але статистично значущі антиноцицептивні властивості. За поєднання налоксону зі скополаміном латентний час больової реакції збільшувався більш ніж удвічі щодо вихідного показника, що свідчить про значне посилення ефектів і складну взаємодію між холінергічною та опіоїдергічною системами. Отримані результати свідчать про перспективність подальшого вивчення М-холіноблокаторів як потенційних ад’ювантних аналгетиків, а також механізмів їхньої взаємодії з опіоїдергічною системою, що може мати значення для розробки нових комбінованих підходів до фармакологічної корекції больових синдромів.

Вплив капсул «Глюцинковіт» на функціональний стан центральної нервової системи та больову чутливість у мишей

Д. О. Адамова — 2026-04-13

Поширення тривожних, депресивних, когнітивних розладів, також станів, що супроводжуються больовим синдромом, обумовлюють актуальність пошуку відповідних засобів корекції. Оригінальний засіб «Глюцинковіт» (капсули) виробництва ТОВ «Леда» (Україна), що містить глюкозаміну гідрохлорид (Г г/х), аскорбінову кислоту, рутин, рибофлавін і цинку піколінат, показаний за холодової травми, запальних захворювань суглобів, для профілактики респіраторних вірусних інфекцій. Але сукупність фармакологічних властивостей компонентів засобу «Глюцинковіт» дає підставу очікувати низку центральних нейротропних ефектів і впливу на больову чутливість.

Мета дослідження – з’ясувати вплив капсул «Глюцинковіт» на функціональний стан ЦНС та больову чутливість. В експерименті білим безпородним мишам-самцям масою близько 40 г уводили вміст капсул «Глюцинковіт» у дозі 50 мг/кг за Г г/х внутрішньошлунково крізь зонд у вигляді водного розчину в об’ємі 0,1 мл/10 г за 30–40 хв до початку тестування. Контрольні тварини отримували еквівалентну кількість води. Визначали поведінку мишей в умовах стресу в тесті «Відкрите поле». Перевіряли координацію рухів (ротарод-тест), рівень тривожності в світло-темній камері, темний відсік якої обладнано електродною підлогою. Після входу тварини в цей відсік їй завдавали стандартного електробольового подразнення, що дозволяло наступного дня перевірити пам’ять за формуванням умовного рефлексу пасивного уникання (УРПУ) на підставі зміни латентного часу (ЛЧ) періоду входу. Визначали больову чутливість у тесті «Гаряча пластина», вплив на депресивну поведінку в тесті підвішування мишей за хвіст. Результати піддавали статистичній обробці (критерій Манна-Вітні, кутове перетворення Фішера). У тесті «Відкрите поле» засіб «Глюцинковіт» достовірно знижував локомоторну та орієнтовно-дослідницьку активність, емоційні реакції, що вказує на стреспротекторні, седативні властивості. Суму всіх активностей досліджуваний засіб зменшив удвічі (p < 0,05). У тесті «Світло-темна камера» засіб «Глюцинковіт» спричинив анксіолітичний вплив, збільшивши ЛЧ входу в темний відсік пристрою в 4,7 разу (p < 0,05). На ноотропні властивості «Глюцинковіт» вказувало збільшення кількості мишей, що за перевірки формування УРПУ досягли критерію навченості – протягом 3 хв не увійшли в затемнений відсік пристрою, де напередодні зазнали електроподразнення (100 % проти 75 % у контролі, p < 0,05). У тесті «Гаряча пластина» виявлено знеболювальний ефект засобу «Глюцинковіт» за збільшенням у 1,6 разу (p < 0,05) ЛЧ облизування задньої лапи. Порушень м’язового тонусу та координації рухів у ротарод-тесті засіб «Глюцинковіт» не спричинив, навпаки – тенденційно збільшив час падіння тварин у середньому в 1,8 разу. На прояви депресивної поведінки в тесті підвішування мишей за хвіст засіб «Глюцинковіт» не вплинув: не виявлено значущих змін ЛЧ першого нерухомого зависання, кількості та тривалості епізодів іммобільності. Отже, засіб «Глюцинковіт» має сприятливий профіль центральних нейротропних ефектів: поєднання стреспротекторних, седативних, анксіолітичних, ноотропних та аналгетичних властивостей за відсутності таких побічних ефектів, як дискоординація рухів і депресогенна дія.

Оцінка гепатопротекторної активності ліпофільного екстракту Achillea collina J. Becker ex Reichenb.

І. Ф. Дуюн — 2026-04-13

Мета дослідження – оцінка специфічної гепатопротекторної активності ліпофільного екстракту деревію пагорбового Achillea collina J. Becker ex Reichenb. (ЛЕДГ) на моделі хронічного алкогольного гепатиту (ХАГ). Специфічну гепатопротекторну активність ЛЕДГ оцінювали в експериментах на 40 лабораторних щурах обох статей. Визначення специфічної гепатопротекторної активності екстракту проводили на моделі ХАГ, який моделювали щоденним внутрішньошлунковим (в/ш) введенням щурам 20 % етанолу в дозі 8 г/кг протягом 60 діб. Після цього щоденно протягом 30 діб в/ш за допомогою металевого зонда вводили досліджуваний ЛЕДГ (20 мг/кг за кверцетином) і референс-препарат «Гепабене» (100 мг/кг). Гепатопротекторну активність ЛЕДГ оцінювали за біохімічними маркерами – умістом білірубіну, активністю трансаміназ (АлАТ, АсАТ) у сироватці крові та тривалістю тіопенталового сну експериментальних тварин. Нормальність розподілення оцінювали за критерієм Shapiro-Wilk. Дані наведено у вигляді середнього значення. Достовірність відмінностей між середніми значеннями визначали за критерієм

Стьюдента за нормального розподілу. У разі розподілу, відмінного від нормального, або аналізу порядкових змінних використовували критерій U Mann-Whitney. У ході експериментальних досліджень встановлено, що досліджувальний ліпофільний екстракт у дозі 20 мг/кг позитивно впливає на функціональний стан печінки, покращує її детоксикаційну функцію та не поступається референс-препарату «Гепабене» за такими показниками, як зниження активності АлАТ (25,7 %) і АсАТ (23,5 %) та тривалість тіопенталового сну (на 12,6 %) порівняно з групою контролю. Враховуючи наявність експериментально доведеної специфічної гепатопротекторної активності в ЛЕДГ, важливим є подальше дослідження сировини з метою створення нових перспективних лікарських засобів.

Структурне моделювання взаємодії GFB-887 із TRPC4 та оцінка його впливу на карбахол-індуковану скоротливість тонкої кишки миші

Р. О. Стратійчук — 2026-04-13

Родина каналів транзієнтного рецепторного потенціалу (TRP), зокрема канонічні канали TRPC4 і TRPC5, відіграє ключову роль у регуляції кальцієвого сигналювання, мембранної збудливості та скоротливої активності гладеньких м’язів. Фармакологічна модуляція цих каналів розглядається як перспективний підхід для впливу на функцію шлунково-кишкового тракту та інші фізіологічні процеси. Низькомолекулярний інгібітор GFB-887 є клінічно досліджуваною сполукою, однак молекулярні деталі його взаємодії з TRPC4 залишаються недостатньо охарактеризованими. Мета дослідження – з’ясувати можливий характер взаємодії GFB-887 з каналом TRPC4 на основі структурного моделювання та співставити отримані in silico результати з функціональним впливом сполуки на карбахол-індуковану скоротливість гладеньких м’язів тонкої кишки миші. Методи дослідження включали обґрунтоване визначення потенційного сайту зв’язування у структурі TRPC4 шляхом поєднання геометричного прогнозування порожнин (Fpocket) із літературно зумовленою пріоритезацією амінокислотних залишків за допомогою аналізу наукових публікацій. Молекулярний докінг GFB-887 проводили з використанням програми AutoDock 4.2.6 на основі кріо-електронної мікроскопії (кріо-ЕМ) структури TRPC4 миші (PDB ID: 5Z96). In silico оцінку ADMET-властивостей виконували із застосуванням моделей машинного навчання, натренованих на публічно доступних наборах даних платформи Therapeutics Data Commons. Функціональні ефекти GFB-887 оцінювали методом ізометричної тензометрії на ізольованих сегментах ileum тонкої кишки миші. Результати показали, що найімовірніший сайт зв’язування GFB-887 локалізується в трансмембранному регіоні S1–S4 (VSL-домені) TRPC4, що узгоджується з даними кріо-ЕМ структур комплексів TRPC4 з іншими інгібіторами серії GFB. Обрана докінгова поза характеризувалася енергією зв’язування − 8,11 ккал/моль і стабілізувалася системою гідрофобно-ароматичних і полярних взаємодій із функціонально значущими амінокислотними залишками. Прогноз ADMET-властивостей вказав на високу ймовірність ефективної кишкової абсорбції та фармакокінетичний профіль, сумісний із клінічними спостереженнями. У функціональних експериментах попередня інкубація з GFB-887 (10 мкмоль/л) знижувала карбахол-індуковану скоротливу відповідь ileum тонкої кишки миші приблизно до 40–50 % від контрольного рівня. Отримані структурні та функціональні дані узгоджено свідчать про залучення TRPC4-опосередкованих механізмів до холінергічного збудження гладеньких м’язів кишечника та підтримують гіпотезу про інгібувальну дію GFB-887 через зв’язування у VSL-домені каналу. Поєднання in silico та in vitro підходів є доцільним для подальшого уточнення молекулярних механізмів дії TRPC-модуляторів і їхньої трансляційної релевантності.

Вивчення гострої токсичності комбінації аргініну та таурину й її впливу на стан системного кровообігу

Л. В. Бойцова — 2026-04-13

Монопрепарати аргініну та таурину в різних лікарських формах широко використовуються в медичній практиці та мають тривалий термін медичного застосування. Наявні сьогодні дані доказової медицини свідчать про те, що застосування L-аргініну покращує функцію ендотелію при стенокардії, серцево-судинній недостатності та гіперхолестеринемії. Ці ефекти зумовлюються не тільки можливістю збільшення утворення оксиду азоту ендотеліальною NO-синтазою, а й непрямими антиоксидантними ефектами, які викликані аргініном, у поєднанні зі зниженням концентрації супероксид-аніон-радикала, що виділяється з ендотелію судин. Таурин має широкий спектр фармакологічної активності, діючи як захисний засіб при деяких патологічних процесах, включаючи захворювання нервової системи (дегенерація сітківки, інсульт, нейродегенеративні захворювання), порушення метаболізму (цукровий діабет, інсультоподібні епізоди, мітохондріальна хвороба), запальні процеси. Крім того, таурин затримує прогресування атеросклерозу, знижує артеріальний тиск, запобігає розвитку кардіоміопатії, демонструє ефективність при ішемічно-реперфузійному пошкодженні, проявляє антиаритмічні властивості, запобігаючи раптовій смерті, та діє як кардіопротекторний засіб при застійній серцевій недостатності. Комбінація цих препаратів могла б сприяти більшій їхній ефективності при використанні в клінічній практиці. Поєднання аргініну та таурину в одному засобі вимагає проведення низки доклінічних досліджень, важливим етапом яких є вивчення його токсикологічних параметрів і впливу на системи та органи. Мета дослідження – експериментальне вивчення гострої токсичності комбінації аргініну та таурину й її впливу на параметри системного кровообігу для обґрунтування безпеки при застосуванні в клінічній практиці.

Одноразове внутрішньоочеревинне введення самкам і самцям білих щурів комбінованого фармакологічного засобу (аргінін + таурин) у дозі 260 мг/5 мл (максимальна доза, яка технічно забезпечує введення максимального об’єму тест-зразка щуру) не викликало загибель дослідних тварин, жодних відхилень у зовнішньому вигляді та поведінкових реакціях, не впливало на динаміку маси тіла. Зовнішній огляд і макроскопічні дослідження щурів обох статей на 14 добу після введення тест-зразка свідчать про відсутність патологічних змін внутрішніх органів та головного мозку, ознак порушень гемоциркуляції, запалення; абсолютна та відносна маса внутрішніх органів у щурів обох статей дослідної групи не відрізнялась від зазначених показників у тварин контрольної групи. Вплив внутрішньовенного введення терапевтичної дози досліджуваного комбінованого фармакологічного засобу викликає короткочасну (до 30 хв) гіпотензивну реакцію, незначне зменшення частоти серцевих скорочень і не впливає на електричну активність серця.

Результати дослідження свідчать про низьку гостру токсичність комбінації L-аргініну та таурину та практично відсутність впливу на серцево-судинну систему.

Аналіз доступності протиастматичних лікарських засобів, рекомендованих протоколами фармакотерапії бронхіальної астми, пацієнтам в умовах воєнного стану

Н. В. Жаботинська — 2026-04-13

Бронхіальна астма (БА) залишається глобальною всесвітньою проблемою, за статистичними даними в Україні її поширеність становить 0,5 % серед дорослого населення. Ключовим документом, який регламентує фармакотерапію БА, є Global Strategy for Asthma Management and Prevention (GINA), яка оновлюється щорічно. Кожний наступний перегляд містить оновлені рекомендації, що засновані на нових отриманих доказових даних. Динамічні зміни в протоколах фармакотерапії БА та воєнний стан в Україні вимагають дослідження можливості доступу пацієнтів із БА до рекомендованих препаратів для забезпечення якісної, ефективної та доказово підтвердженої медичної допомоги. Водночас наукові публікації, які б висвітлювали проблеми доступності пацієнтів із БА до необхідних лікарських засобів, майже не зустрічаються.

Мета дослідження – вивчення доступності протиастматичних лікарських засобів (ПАЛЗ), реко- мендованих сучасними протоколами фармакотерапії БА, пацієнтам в окремому аптечному закладі в умовах воєнного стану. У дослідженні застосовували методи аналізу й узагальнення інформації, методи підрахунку та порівняння отриманих даних, статистичні методи аналізу. Результати дослідження продемонстрували, що в окремому аптечному закладі пацієнтам доступні всі рекомендовані фармакологічні групи ПАЛЗ різних міжнародних непатентованих назв, дозувань, вітчизняних та іноземних виробників у вигляді як монопрепаратів, так і комбінацій в одному інгаляторі. Перелік ПАЛЗ, які підлягають реімбурсації за програмою «Доступні ліки», є меншим, ніж асортимент в аптечному закладі, водночас цей перелік забезпечує доступ пацієнтів до ПАЛЗ, які дозволяють реалізовувати ключові напрями фармакотерапії БА, зокрема базисну MART-терапію (Maintenance and Reliever Therapy). Аналіз продажів ПАЛЗ через програму «Доступні ліки» вірогідно перевищував продажі через аптечний заклад на загальних умовах, деякі ПАЗЛ продавались виключно через програму реімбурсації. Отримані в дослідженні результати довели, що пацієнти з БА мають адекватний доступ через аптечний заклад до ПАЛЗ, рекомендованих протоколами фармакотерапії БА, в умовах воєнного стану. Разом із тим, асортимент ПАЛЗ за програмою «Доступні ліки» потребує розширення за рахунок додавання монопрепаратів бета-2-агоністів тривалої дії та розширення номенклатури міжнародних непатентованих назв по всім фармакологічним групам для підвищення доступності ПАЛЗ для пацієнтів із БА та покращання ефективності фармакотерапії БА.

Аналіз доступності окремих вибраних нанофармацевтиків для споживачів в Україні

С. В. Ковальов — 2026-04-14

Нанофармація займається розробкою лікарських форм препаратів на основі наноматеріалів для застосування в медичній практиці, створює технології одержання нанофармацевтиків. У світі вже існують нанофармацевтики, які довели свою ефективність і схвалені до застосування, однак їхня доступність неоднакова в різних країнах, і актуальним питанням охорони здоров’я є збільшення доступності високотехнологічних лікарських засобів для всіх пацієнтів. Наявність нанофармацевтиків на фармацевтичному ринку України раніше не досліджувалась і потребує розгляду. Мета дослідження – вивчення наявності нанопрепаратів на фармацевтичному ринку в Україні та їхньої доступності для пацієнтів. З переліку наявних на глобальному фармацевтичному ринку нанофармацевтиків було вибрано 10 найменувань: Ліподокс®, Амбізом®, Цімзія®, Нейласта®, Пегасіс®, Онкаспар®, Копаксон®, Ренагель®, Рапамун® і Ферахем®. За даними інструкцій визначали основні показання до застосування, фірму-виробника та реєстрацію в Україні. Наявність у вітчизняних Інтернет-аптеках оцінювали за матеріалами 10 найпотужніших ресурсів такого роду. Про можливості одержання з інших країн судили за інформацією з 10 сайтів, що відкривалися на цей пошуковий запит. Показано, що вибрані нанопрепарати належать до різних фармакотерапевтичних груп і містять такі наносистеми, як ліпосоми, полімерні наночастинки, нанокристали та неорганічні наночастинки. На момент дослідження в Україні діяла реєстрація двох препаратів (Рапамун® і Копаксон®) та двох повних аналогів інших препаратів (Дополо® і Пегфілграстім-Віста®), що становило 40 % або 4/10 від числа розглянутих ліків. Було виявлено, що безпосереднє придбання досліджених нанофармацевтиків можливе в мережі Інтернет-аптек (30 % або 3/10), а також за допомогою сервісів із замовлення ліків з інших країн (100 % або 10/10 препаратів), що в окремих випадках здатне забезпечити лікування, але не відповідає інтересам пацієнтів за тривалого застосування нанопрепарату. У всіх випадках ціни на нанотехнологічні препарати були критично високими. Отже, на фармацевтичному ринку України нанопрепарати присутні обмежено, їхнє вітчизняне виробництво відсутнє, а закупівлі не мають планомірного характеру. Основним фактором, що обмежує доступність нанофармацевтиків для українських споживачів, є ціна даної категорії ліків, що потребує розробки механізму компенсації споживачам за придбання цих високотехологічних рецептурних препаратів.