Ключові слова
монтелукаст
перекисне окиснення ліпідів
мікров’язкість мембран еритроцитів
Анотація
Пошук нових фармакологічних властивостей у відомих ліків є однією з найактуальніших задач фармакології. Монтелукаст як селективний блокатор лейкотрієнових рецепторів перешкоджає взаємодії прозапальних цислейкотрієнів (LTC4, LTD4, LTE4 ) з цими рецепторами, завдяки чому забезпечується його ефективність за бронхіальної астми та алергічного риніту. Здатність монте
лукасту знижувати секрецію IL-6, IL-8, металопротеїназ ММР-3 і ММР-13 у фібробластоподібних синовіоцитах, індуковану IL-1β, передбачає можливість його застосування за ревматоїдного
артриту. Тому дослідження ефективності монтелукасту за тривалого застосування на тлі ревматичних хвороб дозволить встановити невідомі властивості відомого препарату та вивчити один з
можливих механізмів реалізації протизапальної дії препарату на тлі експериментального ревматоїдного артриту. Це може сприяти визначенню мішеней для його дії та окреслити шляхи пошуку нових засобів, здатних впливати на різні ланки патогенезу запальних процесів, що й обґрунтовує актуальність дослідження.
Мета дослідження – вивчити вплив монтелукасту на процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і структурно-динамічні особливості мембран еритроцитів за експериментального ревмато
їдного артриту.
Дослідження проводили на чотирьох групах статевозрілих нелінійних білих щурів обох статей:
1 – інтактні; 2 – щури без патології, які отримували монтелукаст; 3 – щури з ад’ювантним артритом (АА) без лікування; 4 – щури з АА, які отримували лікування монтелукастом. АА моделювали підшкірним введенням повного ад’юванту Фрейнда. Монтелукаст вводили внутрішньошлунково в дозі 1,5 мг/кг щоденно протягом 14, 28 та 59 днів. Процеси ПОЛ оцінювали за вмістом ТБК-активних продуктів, активністю каталази та рівнем відновленого глутатіону. Структурно-динамічні особливості мембран еритроцитів визначали методом флуоресцентного зондування піреном.
Отримані результати свідчать про помірну прооксидантну дію монтелукасту за тривалого застосування в тварин без патології. На тлі АА монтелукаст проявив антиоксидантну дію, знижуючи інтенсивність ПОЛ та активізуючи систему антиоксидантного захисту. Монтелукаст знижував мікров’язкість гідрофобних ланок фосфоліпідного бішару мембран еритроцитів, але не викликав
суттєвих структурних змін в мембранах еритроцитів у зонах локалізації зонду пірен за АА.
Встановлена властивість монтелукасту впливати на процеси ПОЛ обумовлює можливість його використання в клінічній практиці за підтвердження його ефективності в пацієнтів на тлі загальних
запальних процесів. Вірогідно, механізм протизапальної дії монтелукасту на тлі, зокрема, АА, частково опоседковується шляхом коригування процесів ПОЛ. Результати дослідження щодо
антиоксидантної дії монтелукасту як антилейкотрієнового препарату на тлі АА дозволяють передбачити перспективність пошуку нових засобів терапії автоімунних запальних процесів, механізм дії яких опосередкований впливом на цислейкотрієнові рецептори.