Електрокардіографічний аналіз кардіальних ефектів протисудомних доз дигоксину та його комбінацій з вальпроатом натрію та карбамазепіном у щурів

Анотація

Лікування фармакорезистентної епілепсії являє собою складну проблему, одним зі шляхів розв’язання якої може бути застосування ад’ювантів, що посилюють ефекти протиепілептичних засобів (ПЕЗ). До таких ад’ювантів належить дигоксин у субкардіотонічних дозах. У клінічних умовах накопичується позитивний досвід його застосування, в експерименті досліджено низку механізмів і виявлено найефективніші комбінації з класичними ПЕЗ. Постає питання щодо впливу протисудомних доз дигоксину на серце.
Мета дослідження – з’ясувати вплив дигоксину в протисудомній дозі per se, у комбінації з вальпроатом натрію та карбамазепіном на ЕКГ у щурів. Експерименти виконано на білих щурах-самцях, в яких під тіопенталовим наркозом реєстрували ЕКГ. Тварини групи 1 на початку експерименту були інтактним контролем (реєстрували вихідну ЕКГ), після чого вводили дигоксин 0,57 мг/кг внутрішньоочеревинно (в/о) та через 25–30 хв визначали його вплив на електрофізіологічні параметри функціонування серця. Для цього тваринам групи 2 вводили вальпроат натрію 215 мг/кг в/о, за 20–25 хв давали наркоз, за 5 хв після його настання реєстрували ЕКГ (власний вплив вальпроату), вводили дигоксин і ще через 25–30 хв знов записували ЕКГ (вплив комбінації). У щурів групи 3 за аналогічним протоколом визначали електрокардіографічні ефекти карбамазепіну 28,6 мг/кг внутрішньошлунково та його комбінації з дигоксином. Зазначені дози перераховано з ефективних протисудомних доз для мишей (дигоксин 0,8 мг/кг, вальпроат натрію 300 мг/кг, карбамазепін 40 мг/кг) з використанням коефіцієнта видової стійкості. ЕКГ реєстрували у ІІ стандартному відведенні на приладі ЕСІТ03М2 з голчастими електродами. Вимірювали стандартні показники ЕКГ, визначали систолічний показник (СП) як співвідношення тривалості інтервалу QT до тривалості серцевого циклу RR (QT/RR, %).
Встановлено, що дигоксин у протисудомній дозі не викликає в наркотизованих тіопентал-натрієм щурів небезпечних порушень ЕКГ: його вплив обмежується помірною брадикардією в межах видової норми частоти серцевих скорочень (ЧСС) – зменшення на 12 % (p < 0,05) і тенденційним збільшенням інтервалу PQ на 4 мс (8 %), інтервалу QТ – на 4 мс (5 %). Вальпроат натрію не викликає змін параметрів ЕКГ, а в разі застосування на його фоні дигоксину зменшення ЧСС становить 14 % (p < 0,05), інтервал PQ збільшується в середньому на 8 мс (16 %, p < 0,05), інтервал QT – на 6 мс (8 %, p < 0,05). Карбамазепін також на впливає на параметри ЕКГ, а за комбінування з дигоксином ЧСС недостовірно зменшується на 9 %, тенденційно збільшуються інтервали PQ на 5 мс (10 %) та QT на 5 мс (7 %). СП запоєднаного застосування дигоксину з карбамазепіном вірогідно зменшується на 3,7 % (p < 0,05), що вказує на посилення скоротливої функції серця.
Отже, небезпечних впливів дигоксину в протисудомній дозі 0,57 мг/кг на ЕКГ щурів не виявлено, має місце лише помірна брадикардія. За комбінування дигоксину з вальпроатом натрію спостерігається виразніша брадикардія, ніж за впливу дигоксину per se, достовірне уповільнення атріовентрикулярної провідності та подовження інтервалу QT, що потребує електрокардіографічного контролю. За комбінування дигоксину з карбамазепіном значущої брадикардії та подовження інтервалів PQ та QT не
спостерігається.